Рецензия на книгу

• 

  Аноним8 августа 2018 г.

  Рекомендацію прочитати цю книжку я побачила у Ігоря Князєва, і вирішила її прослухати. Мені не сподобалася. Занадто дитяча, наївна, по сюжету просто купа всяких косяків і неточностей, автор крутить здібностями дітей-привидів як хоче. То вони не можуть зняти з себе одяг і позбутися речей, з якими померли, але все-таки чогось можуть позбутися, як-от монеток, їжі і інших корисних речей, які знайшлися в їхніх кишенях. І мені от цікаво, як виглядає те, що вони не можуть зняти одяг? Він до них приклеєний? Він жорсткий? Сплавлений з ними? І от, одяг зняти вони не можуть, але з часом вони забувають своє обличчя і можуть змінити зовнішність?

  Тухлою є і ідея провалювання крізь землю до центру землі, як і те, що дехто може вибратися назад. І Мері, яка все знає і про все написала книжку - до речі, а де вони беруть стільки паперу і ручок для переписування? І звідки Мері все про всіх знає?

  Світ дітей-привидів дуже обмежений, їх там до двох-трьох тисяч, вони в обличчя мають одне одного знати, і вже точно знати хто такий МакГілл і чим він страшний, і хто такий Пронира. Але ні, не знають і бояться. І підвішені діти, що живуть в кораблі МакГілла - вони висять там роками, там же стільки всього можна учудити, а вони просто висять? Не вірю.

  Аллі і Нік гинуть в автокатастрофі, але не потрапляють в рай, а стають привидами. Вони зустрічають інших дітей-привидів, знаходять місце, де вони всі живуть - башти-близнюки в Нью-Йорку. Аллі хоче потрапити додому, тож вирішує не сидіти в баштах і не скніти, як інші діти, а рухатися далі. Так вона потрапляє до Пронири, учиться захоплювати тіла живих і зрештою потрапляє до страшного МакГілла на його танкер. З часом стає відомо, хто ж це зрештою такий, і як можна звільнити дітей, що застрягли між цим і тим світом.

  Видно, автор далі буде розвивати якось сюжет і знову стравить Ніка і Мері, і Аллі з братом Мері теж десь виринуть, але читати далі мені нецікаво. Домучила і годі.

  3

  1,1K