Рецензия на книгу

• 

  ami00

  25 июня 2018

  Роман з перипетіями

  Якось воно буде. Бо ще ніколи так не було, щоб якось воно не було.
  

  От добра ніби книга – розповідає про кохання двох, але з постійними екскурсами в історію. Переплели долю із історичними подіями.
  Насправді бачила цю книгу давно, але обкладинка викликала в мене асоціацію війни, а хотілося чогось світлого і доброго. І цього разу мені порекомендувала улюблений бібліотекар, зі словами: «Рівненський письменник». Ну, думаю, цікаво, що пише краєзнавець, та дипломат Коронації слова.
  Так от, по сюжету - лірична лінія – якась занадто «солодка», що викликає не дуже враження. По лінії діда - думаю потрібно було «добити» сюжет і залишити його – як на перший сторінках 50. Тоді мали б перший приз коронації – трагічний кінець і поламані долі з відголоском історії. І такий сюжет, як в книзі – я читала якось в газеті - було в Прикарпатті – пара приїхала туди побачити батьківщину і докопалися до суті.
  "Мій дід був есесівцем". "А мій загинув в Освенцімі". Історія кохання нащадків ката і жертви
  (https://www.istpravda.com.ua/articles/58da2a9e1f9ac/) .

  Та – маємо, те, що маємо – автор краще знав, як зробити. Тому, лишається слід в пам’яті важливої і з претензією на оригінальність книги.

  П.С. Легка мова в прочитанні беззаперечний плюс авторові.

  4 понравилось

  270