Рецензия на книгу

• 

  DanaZar23 июня 2018 г.

  Подорож довжиною у три роки… Колись давно я потягнулася до надзвичайно гарного видання і майже одразу прочитала дві (на той час) частини, вподобавши для себе таке фентезі. А зараз емоції скипають, бурлять і нічого виділити не вдається. Яким чином я не заспойлерила собі сюжет протягом цих років - це чудо?!

  Будьмо чесними, багато чого, що стосується сюжету я забула, але перечитувати перші дві частини щось не дуже кортіло. Основні події та персонажі відклалися в голові - і то добре. Сюжет стрімкий, майже завжди екшн-екшн, локації змінюються, герої борються за життя…

  Зараз розумію, що мені таки не вистачило атмосферності в цій серії. Особливого відчуття цього світу, де Білі і Чорні чаклуни не завжди відповідають своїм назвам. Війна закінчилась так, як закінчилась і автор порадував тим, що все ж трошки відкрив завісу того, що після всього ще відкривався довгий шлях до остаточного врівноваження. А то “жили вони довго і щасливо” в цьому контексті якось брехливо виходить…

  Грін показала, що “обраний’’ не завжди хапає зірочки з неба. І Натан в нас такий. В цій частині він озлоблений і думає лише про вбивства, тому мені дуже подобалась позиція Габріеля та Леджера. Просто надто впадала в очі та кількість мертвих персонажів і відношення до такого від головного героя. На почуття відвелося не багато часу протягом книги, але в кінці автор відірвалась, залишивши мене з пошматованими відчуттями, після прочитання останніх частин і абзаців. Оті частини про відносини між героями кажуть набагато більше, ніж короткі згадки в тексті про цілунки і щасливо проведений час разом. Трохи незвична пара вийшла, але занадто харизматичним прописаний Габріель і ті душевні останні рядки, щоб не повірити в них, чи не проникнутися.

  7/10 Серія завершена. Таки чогось не вистачило, але янг-едалт добротний (хоча злий якийсь - занадто багато агресії і смерті).

  1

  371