Рецензия на книгу

• 

  Galarina

  2 июня 2018

  Досить суперечливі у мені відчуття від цієї історії. Щось сподобалось, а дещо навпаки обурило.
  Зав'язка в історії така - Симоні дванадцять років! і вона разом з мамою переїздить до нового міста, до нового вітчима. В новій школі склалося так, що всі подумали, що вона - хлопчик.
  Далі виникають усілякі складнощі (куди ж без них), друзі та перші вподобання.
  Цікава родина в Симони - мама ілюстратор у журналі, типова представниця творчої професії, вітчим Інгве, як на мене занадто м'який, але розуміючий чоловік, ще є й дідусь, що втік із лікарні - найкращий друг дівчинки.
  Не сподобалася розв'язність дітей в такому віці (5-6 клас). Звісно таку тему, як "у кого що і як" не оминути, але можна якось м'якіше, не так відверто, не так, коли діти голяка лежать та розглядають один одного.
  Загалом непогана книжка з якої зрозуміла, що я швидше за все зануда, а не дивачка, але, чесно кажучи, це мене цілком влаштовує.

  8 понравилось

  0

  813