Рецензия на книгу

• 

  Lina-Alina

  30 апреля 2018 г.

  Говорят, хорошая прислуга - это как настоящая любовь. Одна на всю жизнь.

  Я ніколи не була расисткою. Мені якось все рівно на колір шкіри, голове, щоб людина мала щире та добре серце. Я навіть не задумувалась про те, що такі проблеми існували, допоки не прочитала романи Харпер Лі та Кетрін Стоккет.
  Ці романи покорили мене до глибини душі. Переживати з героями, з нетерпінням перегортати сторінки книги, співчуваючи або радіючи усім подіям.
  Підкорює у цій книзі все: герої, долі, вчинки. А побудова у формі щоденника надає якоїсь інтимності, зближує читача і автора. Дуже вдалі та влучні психологічні портрети, які персонажі самі дають тому чи іншому героєві. Складається враження довгої приємної розмови зі старими друзями. І в цьому для мене полягає легкість з якою викладені такі важкі проблеми, які люди самі собі створюють.
  Фінал книги відкритий і найбільш доречний.. Тут іншого і не могло бути.
  Символіка у романі - шикарнаааааа. Чого тільки коштують два шматки від Мінні)))) І недаремно роман завершується на автобусній зупинці. Все настільки тонко, просто, що авторкою можна захопитись.
  Книги, що змінюють твої думки, змушують задуматись (ні, не над тим, що давно минуло, а над тим, що треба зробити, щоб стати кращим) - просто безцінні. До них хочеться повертатись знову і знову. Дякую. Це одна із найважливіших книг у моїй бібліотеці.

  3 понравилось

  129