Рецензия на книгу

• 

  DanaZar

  26 апреля 2018 г.

  Є у мене такий грішок, один з декількох книжкових - це хапатися за декілька романів одночасно, а частенько і кидати якийсь заради нової історії. Ось трішечки “ображених” книг і назбиралося, тому збираюся прорідити їхні ряди.

  Отже, Кетрін Стокетт “Прислуга”, пані та панове. Бажання прочитати цю книгу в мене з’явилося давно. Так давно, що навіть ще українського перекладу не існувало. І, як завжди, список книг до читання довший за життя… Отож, знайомство з автором відтягувалося до тих пір, поки у книгарні моя рука не потягнулася до яскравої кінообкладинки. Не знаю, про що я думала і чого чекала, коли брала в руки цю книгу. Напевне, історію про чорношкірих веселих жіночок, що працюють на дивних білих людей, таку собі позитивну і розважальну… Як же я помилялася. Після всього того фентезі та легкого читання, в якому маринувався мій мозок, це як вийти за рамки чогось звичного. Ця книга нагадала мені фільм - “Hidden figures”, тобто “Сховані фігури” - про афроамериканських жінок, що працювали в НАСА у шістдесяті роки, коли у “чорних” були свої туалети, супермаркети та лікарні, бо білошкірі люди вважали їх брудними і не хотіли бачити поряд. Фільм класний, але хвилюючий. Так і книга - крута, повчальна, місцями - добра, місцями - лякала, сюжет захопливий, бо після перших двохсот сторінок, ковтаєш розділи дуже швидко. Все та ж тема: чорношкірі і відношення до них, але вже в призмі роботодач-хатня робітниця. Тобто, деякі багаті білі жінки наймали прислугу, щоб та начищала їх будинки, ростила їх дітей, годувала їх, але не припусти Господи торкнутися чорношкіру людину рукою або поїсти за одним столом. Я пройнялася цією книгою, навіть дуже. Тепер ознайомлюсь з екранізацією. 9/10

  5 понравилось

  211