Рецензия на книгу

• 

  dolli_k17 апреля 2018 г.

  Книга про зраду чи все ж таки про кохання?

  Для мене Алессандро Барікко — це автор, який пише дуже спокійні, глибокі книги. Якщо ви любите екшн та нашарування швидких подій, то такого в його творах не знайдете. Проте знайдете велику кількість заглиблених у себе героїв з власними історіями, багато різнопланових думок та недосказаностей (які так і не поясняться в кінці книги).

  Зазвичай у мене лишається не надто приємне враження від книжок, які змушують домислювати все самостійно, трактувати події на свій розсуд, не дають конкретних відповідей на питання. Але ця така меланхолійна та чарівна, що я її просто полюбила.

  Це вигадана історія з елементами реально існуючих місць. Події розгортаються у Франції в добу розвитку шовківництва. І коли з сировиною починаються проблеми, Ерве Жонкур лишає дружину вдома та вирушає до Японії — закритої від усього світу країни, до якої не так просто потрапити. І зустрічає там... жінку із зовсім не східним розрізом очей.

  Що повинен обрати чоловік — дружину, яку вже не любить (а чи й любив?), але яка кохає його більше за життя, чи жінку, з якою ніколи не зможе бути разом?

  Це історія про самопожертву. Я не знаю, чи змогла б вчинити так, як дружина Ерве. І чи хотіла вона, щоб чоловік про це колись дізнався? А він зрозумів, проте було занадто пізно.

  Історія мені насправді дуже сподобалась. Шкода лише, що вона така маленька.

  15

  1K