Рецензия на книгу
Я (Романтика)
Микола Хвильовий
DanaNovikova14 апреля 2018 г.М. Хвильовий колись сказав: "Письменник - не американська машинка, а твори його-не полтавські галушки".
Він будує краще майбутнє для своєї України і водночас розстрілює її. Душа ж його не просто роздвоєна. Фанатизм її четвертував. І кожна грань душі Я нагадує шматок кольорової смальти, що тьмяніє на сонці, а можливо, хотів би сяяти...
Глуха канонада, постріли, м'ята... Десь там блищать сині озера загірної комуни... На узліссі (ще з правслов' янських часів - утілення місця, де панують духи зла) він вбиває частину своєї душі...
М. ХВИЛЬОВИЙ, він ніколи не був чекістом, не розстрілювали рідну матір. Та він чудово знав: український комуніст- це смертельний біполярний розлад, тому й питав: "Невже я зайвий чоловік тому, що безумно люблю Україну?"
І якщо його головний герой Україну таки розстріляв, то Хвильовий цього зробити не зміг-пішов зі світу на зло всім...
Ця новела не має собі рівних у світовому масштабі. І вона не пригнічує, не тисне: вона каже правду. Адже справжня література-це не милі кішечки і т. п., а болюча реальність.
Оцінювати твори за тим чи позитивні вони, чи негативні можуть тільки ДУРНІ (пробачте за прямоту), література, - це жива кров, кров багряна та густа. А хто штучно підсолоджує кров, той не володіє словом - він лише провінційний актор, що виконує роль скомороха...
А ЦЯ НОВЕЛА НЕ ВІДХОДИТЬ У ВІЧНІСТЬ, БО ВОНА НЕ ПРО РЕВОЛЮЦІЮ 20 СТОРІЧЧЯ, ВОНА ПРО ВИБІР ВСЬОГО РОДУ ЛЮДСЬКОГО!!!42,6K