Рецензия на книгу

• 

  anny_m7 апреля 2018 г.

  “Лялька” – така захоплююча анотація, заворожуюча обкладинка та тонна позитивних відгуків. Я стільки чекала від цієї книги, але розчарувалася. Здається, ніби я звикла до книг, у яких злочини розкривають звичайні люди, поліція відіграє другорядну роль. Тут же навпаки – загадку в романі Коула намагається розгадати поліція. Показується внутрішній бік лондонських детективів – місцями не надто солодке і безтурботне.
  .
  Трохи по сюжету: головний герой Натан Вульф – детектив, неврівноважений у своїх емоціях та переконаннях. Є ще детективи Емілі Бакстер, Алекс Едмундс (єдині, за чиїми вчинками мені було цікаво спостерігати), невгамовна журналістка Андреа (і плюс колишня дружина Вульфа)… І є так звана “лялька” – одне тілько з шести жертв та новий список жертв. Хто вбиті люди, як зберегти життя людям зі списку і, найголовніше, що ж їх це все пов’язує – ось і найголовніший сенс роману.
  .
  Мене ніколи не дратували головні герої в книгах, але тут виняток – Вульф мені не симпатизував, логіки в його вчинках я не бачила і місцями мені просто не хотілося читати.
  .
  “Ляльку” я читала довго. Вона мене не затягувала, я увесь час відкладала її “на потім”. Але це лише суто моє враження. Але якщо ви любите літературу про детективів, вбивства, розслідування – то вам точно сподобається.

  7

  383