Рецензия на книгу

• 

  bootata4 апреля 2018 г.

  Ейбі - чорношкіра, вона працює прислугою, як і багато її подруг; доглядає дітей, готує, прибирає, робить усе, щоб не надто багатий будинок її господині виглядав гідно в очах інших леді. Колись вона пережила горе, і з того часу єдиною розрадою для жінки було виховання білих дітей.
  Мінні ще одна служниця, яка, на відміну від сотень інших, не вміє тримати язика за зубами, а нерви в спокої. Через це вона неодноразово втрачала роботу, але її надзвичайні кулінарні вміння рятували жінку від безробіття.
  Скітер - молода леді, яка мріє стати журналісткою. Вона щойно повернулася з університету і прагне знайти хорошу роботу. Та все, що її вдається отримати - це колонка місіс Мирни у місцевій газеті. Від безвиході жінка звертається до служниці однієї з подруг.
  .
  Книга цікава, легко написана, навіть захоплююча, АЛЕ важка емоційно. Разом з героями ми переживаємо всі ті дурні заходи для покращення якості життя. Ми дізнаємося про сім'ю, проблеми та страхи кожної жінки. Чому закони такі не коректні, по відношенню до чорношкірих, звідки взялася ця агресія та упередження щодо таких людей. Це сьогодні ми звикла бачити на вулицях людей різних національностей та рас. Нас не здивуєш тим, що за сусіднім столиком у кафе сидить сім'я афроамериканців. Тоді ж права таких людей були обмежені: для них будуватися окремі магазини, бібліотеки, житлові райони. І це дійсно вражаюче! Що кольорові могли заподіяти білим?! Скоріше навпаки.
  Цю книгу також часто порівнюють з "Вбити пересмішника", як на мене, історія про чорношкірих служанок більш реальніша, жорстокіша, на відміну від "пересмішника", який хоч і піднімає питання расової нерівності, та написаний більш м'яко та ніжно ( хоча я можу помилятися, бо читала його давно)

  2

  122