Рецензия на книгу

• 

  ElenaOO3 апреля 2018 г.

  Якось не завжи в мене "складається" із французською літературою. Не можу сказати, що так сталося із цією книгою. Погоджуся, що переклад дуже добрий, читаєтья легко і невимушено, хоча так, тема депресивна.
  Вона - вдова із трьома дітьми, цікава, красива жінка, після багатьох років успішної праці в компанії, доволяє собі висловитися в розріз із начальником. Далі можна здогадатися... Досить детально описаний майже рік після "події"...
  Він - лікар швидкої (чи як воно у Франції правильно?), чоловік середнього віку, який так і не знайшов особистого щастя. Цілими днями він їздить по визовах, допомагає різним людям, його поважають... А жінка, яку він кохає - ні...
  Мене торкнула більше історія Матільди. Я аж ніяк не феміністка, але описана в книзі ситуація настільки поширена! Проте авторка залишила фінал не просто вікритим, вона його просто полишила. Мені не вистачило цього завершення оповіді.

  Підземні години

  Дельфін де Віґан

  0

  (0)

  6 понравилось

  274