Рецензия на книгу
Самолет без нее
Мишель Бюсси
Sopromat30 марта 2018 г.Обіцянка читача.
Нарешті зрозумів: щоб не вляпатися в подібний трилер, треба читати не тільки схвальні відгуки, а хоча б декілька з низькими оцінками. Бажано- з поясненнями, чому відібрані зірки.
Даю слово, що від сьогодні буду так робити.
Спочатку був у захваті. Десь першу третину тексту, хоч мова досить примітивна: "білокурі янгели", "засвітила по яйцях", пару разів-"бла-бла". Що там- герої розмовляють без індивідуальних особливостей, автор намагається утримувати напруження тим, що зупиняє героя, кажучи читачам: "Хочете? От зараз..."
Потім почалося таке марення та нісенітниця! Дівчина" шкіра та кістки" (40 кіло) піднімає та ховає у шафу вагу більш за себе вдвічі. Вона ж тримає в одній руці-стеблинці пістолет, а іншою- лізе до промежини ( автор полюбляє це слово) здорового молодого хлопця. Він трясеться, але потім- нікому, нічого. Хоча дзвонить приятельці, щоб вона 18 СМСками надіслала телефони 158 лікарень Парижу! А як він виявив місце знаходження коханої- окремий привіт його "глузду".
З аналізом- як з кісткою голодному песику- з якого боку тільки нам його не підсовували. Яки тільки герої вискакували. Як вони дурили досвідченого слідчого... А він- простий та безпосередній. Розводить руками: "Ото ж ім,я моє таке!"
Останні сторінки з горами трупів , кров,ю у бокалі, з "біліючими цицьками бабусі"- гидота.
"...мене вивертало від всієї цієї туреччини"- так з "добром" відгукується про Стамбул один з героїв. А мене вивертало від цієї книги.13681