Логотип LiveLibbetaК основной версии

Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Рецензия на книгу

Never stop

Марi Карачина

  • Аватар пользователя
    Chytach29 марта 2018 г.

    Жила-была бегунья. И решила написать книжку про себя в беге и про себя... ну просто про себя :)

    Я вообще люблю читать книги обо всем, что связано с бегом. А эта книга еще и хорошо оформлена, красивые фоточки такие. Только вот философия бега автора мне не близка. Поэтому сначала опишу то, что меня смутило.

    Не уверена, что так было задумано, но по прочтению осталось впечатление, что автор с помощью бега больше бежит от проблем и переживаний, чем действительно получает простое физическое удовольствие от процесса. Да, во время бега действительно голова отлично проветривается, и дурные мысли уходят, да и эйфорию бегуна никто не отменял, - но это, как мне кажется, скорее побочный бонус бега, а не основная цель. И как-то (опять же, впечатление по тексту) часто упоминаются некие травмы, которые не позволяли героине бегать. В общем, сплошная борьба с собой, а не радость от движения.

    Немного раздражали постоянные повторы "runner's high", "high five" и т.п. Когда они упоминаются единожды, это воспринимается как изюминка (ну и понятия таки типичные для бегового сообщества), а вот в случае злоупотребления затирается этот эффект.

    А теперь к хорошему :)

    Несколько идей, озвученных Мари, мне очень понравились, вот они-то со мной резонируют. Например:
    "Як почати?
    Встаньте і робіть - не завантажуйте пошуковики запитами про гарну мотиваційну літературу, про те, з чого почати, який ефективніше качати прес - верхній чи нижній, що необхідно для першої пробіжки і в які кольори одягатися, щоб бігти швидко й не задихаючись. Встаньте і робіть... Головне - почати."
    Я давно поняла, что нужно меньше думать, а больше делать - пришла домой после работы, на автомате переоделась в форму и - вперед. Поменьше рассуждений.

    Или вот:
    "Пробігти 42 км - не привід вважати себе надлюдиною. По-перше, завжди знайдеться хтось кращий за мене. По-друге, у кожної людини є особистий рівень крутизни. І бігун, який фінішував на 100 км, і двічинка, яка пробігла свої перші, найдовші 2 км, відчувають однакові емоції і мають однакове право пишатися собою."

    "...Я вирішую бігти так, як відчуваю себе зараз. І якщо повільно пробіжу, значить, я повільно бігаю, от і все. Це не означає провал або невдачу, це означає лиш те, що я повільно бігаю".
    Просто браво.

    "Потрібно займатись, потрібно докладати зусиль, потрібно щоразу боротися з лінню і жалістю до себе - тоді ви побачите результат. А магія тільки в нас самих - у впертості, наполегливості, підтримці, вірі в себе та інших, - у причинах, завдяки яким ви розвиваєте ці риси характеру."

    И еще заставили улыбнуться слова Мари о том, как она во время первого забега поднималась вверх по бруковке по Большой Васильковской, как перешла на шаг :) Мне там на полумарафоне тоооже было сложно ))

    4
    1,4K