Рецензия на книгу
Фотограф
Дзвінка Торохтушко
ami0024 марта 2018 г.Знімки (Світлини)
Кожна новела – то свій етюд в життя. Ніби зернини, чи намистини, що нанизані на нитку і утворюють одне ціле.
І починається книга з фотографії “Чужа кров”, де героїня Надія проживає своє життя. Своє, чи таке “безталанне” чи просто “знедолене” життя. Хтось давно б махнув на неї рукою, але час розставляє ВСЕ на свої місця. Момент з святою Варварою найбільше закарбувався в пам’яті.
Чи в «Ангели не падають в калюжі», коли хочеш зробити добро, що йде з середини. Коли розумієш, що якщо не ти, то хто? Коли хапаєш кошеня з надією врятувати. Захистити, хоч на хвилинку. Це просто поклик душі, не обдуманий, а раптовий.
І до кожного етюду хочеться крикнути: « Так не буває!»…. Але розумієш в середині серця, що книга – це написане ЖИТТЯ.
П.С. Довго думала, яка для мене най, най, най – захопливіша новела і вирішила виокремити «Фотограф» та «Пиріжки з шугалем».
Хочеться подякувати авторові за такі повороти сюжету і закрученість у висловлюванні думки.
СПОЙЛЕР
Побачив її – як знімок зробив! Єдиний кадр на все життя. Що на нього тоді найшло, сам не знає. Вона прийшла фото на паспорт робити. Заміж саме вийшла й міняла прізвище. Вона так думала. А він одразу відчув, що не прізвище вона міняла, а все життя. своє і його.
Увійшла, ні не зблиснула спалахом софіту, а засвітила потужною рампою. Він тоді щось таке побачив у тому світлі – не знає що. Певно, й слів таких немає. Але зрозумів, що без цієї жінки його життя буде ніяким і сірим, як негатив, як рентгенівський знімок. А він любив об’ємні світлини.П.П. С. До кожної фотографії є шикарнюча замальовка. Олівцем. Світлина, що дарує бачення автора.
Для мене найкрутіша в «Ангели не падають в калюжі».3706