Рецензия на книгу
Щоденник мавки
Дара Корній
TetyanaBezushko-Grab18 марта 2018 г.Казка - видумка, але у ній є натяк
"
Із творчістю неймовірної Дари я познайомилась прочитавиши "Гонихмарника". Цю книгу я в буквальному сенсі проковтнула, як казку. У мене була купа емоцій, а головне - я зраділа, що в українській літературі з'явились такі чарівні книги, які п'єш і не нап'єшся, як криничну воду. Для мене це був свіжий подих, зовсім неординарний. Щаслива, що "Коронація слова" відкриває для мене нових авторів. Після того я з радістю та захопленням читала інші книги. Їх я прочитала сім. Останньою, вчорашньою, була "Щоденник Мавки".
Мавка-Магдалена, Чугайстер, Мамай - ці усі міфічні істоти так вміло заплетені у клубок цікавого сюжету, що не знаєш де видумка, а де правда. Віриш усьому - і любовній історії Магди, і сумній історії Машки-алкоголічки, і досвіду Олексія. Так буває... Звісно, буває. Але у історіях письменниці завжди є шанс змінити щось у своєму житті. Перечитавши чужі історії, торкнувшись історичної минувшини, повіривши рядкам Мавки та Сковороди, а ще - вхопитись за суть чи то легенд, чи то повчальних оповідок, що виділені курсивом. Можливо, саме заради них я і відкрила для себе нову книгу.
Моя закладка залишилась на третій історії "Пришпилена", про дівчину, яка скрізь за собою носила темну пришпилену хмару. А "інколи ми самі себе пришпилюємо до тих бід, зумисне відмовляючись давати їм лад. Та, зрештою, від нас залежить - тягнути на собі чорну хмару чи просто відшпилитись від неї". Ця історія дала мені багато роздумів про щось моє. Може, варто відшпилитись? А закладка нехай ще постоїть.
А ще мені здається, що наші українські книги такими повинні бути - цікавезними, відкриваючими минуле та штовхаючими тебе у обдумане майбутнє. Дякую, пані Дарі за розуми та за книги. Натхнення на нові історії.3700