Рецензия на книгу

• 

  DafnaRinger15 марта 2018 г.

  Оформлення. Звичайно, це перше, що кидається в очі. Видавництво Старого Лева дуже постаралося! Цікава обкладинка з чорно-білим малюнком олівцем і напис помаранчевим кольором. Наче поєднання мінорної й мажорної тональностей оповіді, в яку вас закликає автор і художник. Книгу надзвичайно приємно тримати в руках. Щільний папір, чіткий друк і надзвичайні ілюстрації, які підсилюють враження від розповіді. Одним словом, видання просто прекрасне!

  Сюжет. Оповідь ведеться від імені й з погляду... клона. Спочатку цього ніби не усвідомлюєш, лише десь там здогадуєшся за певними натяками. І таким чином, коли це слово з'являється в тексті, воно вже не є несподіванкою. 

  Книга не містить захопливого сюжету, якихось карколомних подій, і навіть інтриги, по суті, в ній немає. Це наче сповідь життя, мемуар... Я не фанат таких історій. Вони нудні для мене. Мабуть, єдине, що мене тримало, це розуміння присутності наукової фантастики й антиутопії в цій книжці. Часом дуже дивувала й навіть дратувала оця особливість оповідачки постійно стрибати у часі й повертатися до різних подій, виникав якийсь хаос (але це типово для людського мислення, чи не так?). Проте насправді дратувало те, що вона надавала такого величезного значення будь-якій фразі, яка більшості з нас взагалі не зачепила б, і ми пропустили б її повз нашу свідомість. А щодо Кеті... Складалося враження, що для неї не існує неважливого, кожна фраза має колосальне значення і щось під собою приховує. І це справді часто дратувало. 

  І якщо брати саму історію, то пройняло мене під кінець, де якось вже розкриваються причини "їхнього" створення і почуття виходять назовні. Але загалом, книга якась рівна. Не можу сказати, що вона сподобалася, але й не скажу, що й не сподобалося. Просто нейтральне якесь ставлення. Прочитала і все. Ніби проблему побачила, прийняла, але... Якби самі персонажі ставилися до своєї ситуації по-іншому, можливо, і я б більше перейнялася їхніми почуттям . Але вони щодо того були інертними, тому й в мені не виникло ніяких почуттів.

  Чесно, не розумію, чому так гучно говорять, що цей роман по праву входить до «100 найкращих англійських романів усіх часів»

  1

  241