Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana

  25 февраля 2018

  Про феміністку Ольгу Юліанівну. Це та класика, про яку знають всі ще зі школи. Її можна не сприймати або ж навпаки, але її творчість - яскрава зірочка нечисленної жіночої прози в укрліт.
  Як вона мріяла про освіту! Як гризло її це зсередини: ця потреба вчитися, читати, коли мусила поратися по хатнім справам. Про це можна прочитати в її листах, через них можна пірнути в ту епоху і зрозуміти той контекст, зазирнути, звідки ростуть ноги в її фемінізму.
  "Апостол черні" теж торкається цієї теми, але це інакший текст. Це зовсім інший стиль та манера, різниться від "Людини" і "Вальсу" чи "Царівни".

  І, думаю, школярі б ще більше зненавиділи укрліт, якби там був цей роман.
  Зізнаюся, коли я прочитала роман вперше два роки тому я була в більшому захваті. Цього разу читати було важко. Але при цьому я розумію і усвідомлюю всю цінність та глибину цього роману; я не маю звички казати, що книга погана чи нудна... Просто кожну книгу треба прочитати, мабуть, у певний момент, в якомусь віці, в якомусь "життєвому контексті", якщо можна так висловитися. І обов'язково треба трішки зануритися в час, коли книга писалась. Це є особливість української класики: вона створена історією, проблемами якоїсь епохи.

  7 понравилось

  351