Рецензия на книгу

• 

  Jera24 февраля 2018 г.

  «Сила вампіра в тому, що ніхто не вірить в його існування»

  «Сила вампіра в тому, що ніхто не вірить в його існування»
  Постапокаліптичний роман Річарда Метесона «Я – легенда» - це не просто чергова книга про пандемію вампіризму, яка була викликана поширенням раніше невідомого стійкого вірусу. Книга, яку можна прочитати і забути. Це ще і розповідь про самотність, любов, віру, силу надії і надзвичайну відвагу. Це книга про людину, яка залишилась сама в чужому їй світі і не просто вижила, бо має здатність пристосовуватись до будь яких змін, а більше того – продовжила жити.
  Роберт Невілль – головний герой роману – єдина людина на цілому світі, хто не «підхопив» вампіризм завдяки укусу зараженого кажана, який він переніс досить тяжко, але все ж таки, переніс. Він живе в Лос-Анджелесі і час між щоденним ремонтом свого сховища після нічного «візиту» інфікованих і убивствами сплячих вампірів в інших будинках займається науковими дослідженнями і пошуками вакцини, яка могла б зцілити заражених.
  Часами тільки алкоголь рятує його від глибокої депресії. Він часто згадує свою кохану Вірджинію і їхню доньку Кетті, здається, що вони назавжди закарбувались в його душі і все, що він робив весь цей довгий час в цілковитій самотності, він робив заради них, заради їхньої пам’яті.
  Він перечитує купу книг, просиджує десятки годин в лабораторії і з’ясовує, нарешті, що корінь всього зла – малесенький мікроб, який інфікує кров і живих і мертвих. Коли випадком на вулиці він бачить пса, в ньому прокидається надія, надія на краще, на те, що він більше не сам. Надія помирає останньою.
  Коли ж він зустрічає жінку, на ім’я Руф, спочатку не може повірити своєму щастю, але інтуїція його не підвела і вона виявилась не зовсім «чистою». Та ця жінка була не просто вампіром – це представник зовсім нової раси людей, які навчилися жити поряд з жахливим вірусом і подавлювати інстинкти, навіювані мікробом. Проблема в тому, що місця іншим видам людей на цій землі більше немає.
  Кожну сторінку, кожен рядок ви переживаєте разом з головним героєм. На перше місце виходять звісно ж, особисті переживання головного героя – його сумніви, надії, спогади – тільки це допомагає йому рухатись далі і пам’ятати, що він ще живий, а отже, має своє призначення.
  Легендарна книга Річарда Метесона була екранізована чотири рази. Її сторінки надихнули не одне покоління письменників-фантастів. Якщо ви подивились останню найвідомішу екранізацію Френсіса Лоуренса і гадаєте, що пречудово знаєте сюжет, ви страшенно помиляєтесь. Книга суттєво різниться сюжетом та наповненням.
  «Як реагував би на хрест вампір-мусульманин?»
  Книга буде справжньою знахідкою для прихильників постапокаліптичного жанру, та не тільки – за її сторінками зачитуватимуться фанати вампірських саг, адже саме «Я – легенда», це чи не перша книга, в якій автор намагався дати вампіризму наукове пояснення і, до речі, досить непогано з цим упорався. Відповіді на запитання «чому вампіри не витримують сонячного світла і часнику?», «чому вони бояться хрестів?» ви з легкістю знайдете на сторінках роману.
  Труднощі, самотність, сила волі, спогади… Все як в реальному житті, тільки на папері. Сьогоднішнє наше з вами життя мало чим відрізняється від деяких сторінок біографії Невілля. Всі навкруги – чужі, і кожного дня вони хочуть затягнути тебе в капкан. Їх більшість, і тому вони сильніші, тому вони диктують свої правила, та треба мати неабияку силу волі аби не зраджувати собі, та своїм принципам.

  1

  165