Рецензия на книгу

• 

  Galarina12 февраля 2018 г.

  Чесно кажучи я не була готова до такої "кумедії". Очікувала пригод сільських хлопчаків, а отримала драматичне оповідання з сумних кінцем.
  Хлопчик Костя був наймитом чи служкою у суворого, але справедливого пана. Пан носив бороду, гарно розчесану та окуляри, які додавали йому серйозності і які він знімав коли розмовляв з наймичками, які казали, що вагітні. Наймичок він звільняв, бо діти без шлюбу - то гріх, а коли вони казали, що дитина від нього все одно звільняв, але давав коня чи корову.
  А Костя дражнили тим, що він був байстрюком і лише це могло виявити емоції в хлопця, бо зазвичай він лише гарчав і ніколи не плакав. Навіть коли лупцювали всі кому не лінь, навіть коли за пазуху закидали жарину чи кололи голкою бік. А коли чув слова про байстрюка, то тікав чимдуж.
  Одного разу на пасовиську, коли Костя пас панський товар, почалася така ж історія з образами і знову не стерпів Кость, і знову отримав прочуханку, але щось певно вже зламалось в хлопцеві, бо він перестав боротися. Коли викликали "фельшера" і разом з ним з'явився пан, то Кость дививсь на пана зачарованими очими і згодом вже в жару називав його татом, цмулив викинуту тим цигарку вже не випускав її з рук.

  12

  4,5K