Рецензия на книгу
Море-океан
Алессандро Барикко
Solo_mia9 февраля 2018 г.Спраглі моря
Іноді людина, переобтяжена життєвими труднощами, у пошуках чогось незбагненного, але з єдиною метою: зцілитись, зігнати з себе залишки колишнього життя, потребує якогось віддаленого, не зазначеного на жодній карті місця, щоб там знайти спокій та умиротворіння. Такий собі оазис для всіх втомлених і знедолених.
Готель "Альмаєр" - ось той куточок спокою, удаваного, звичайно, який нам пропонує автор. Захований на одному із морських узбереж, він цікавий ще й тим, що в ньому живуть і господарюють п'ятеро дітей. Уже це видається дивним, адже готелем повинні керувати дорослі, а не діти. Але в цій книзі ви знайдете багато дивних і незрозумілих речей, пояснення яким заховане наприкінці дивовижної розповіді.
Усе тут... усе тут спинилося за крок від усього. Немає нічого реального, розумієш?Гості готелю - люди абсолютно різні і за віком, і за статусом, але їхні долі переплітаються так тісно, тому той факт, що вони всі разом опинились в одному місці, зрозуміло, не є випадковим збігом обставин. Отже, знайомтесь: художник Плассон, який мріє намалювати море, передавши всю суть, глибину і неосяжність водного простору. В минулому він був відомим портретистом, зображав на своїх полотнах впливових вельмож і цим заробив собі славу і почесті. Але йому знавісніло таке життя, тому він тут, малює море морем.
Наступним йде професор Бартлбум, закоханий в жінку, яка існує лише в його уяві. І, як вірний коханець, щодня пише листи до своєї обраниці, складаючи їх у скриньку з червоного дерева. А ще він упорядковує свою власну "Енциклопедію меж", власне за цим і приїхав сюди, адже вірить, що море також має свій початок і кінець, свої межі.
Молода Елізвін змалечку страждає від невиліковної хвороби. Але одного разу з'являється лікар, який запевняє: море - ось що вилікує її. Разом із отцем Плюшем, особливістю якого було вигадувати молитви, дівчина потрапляє до готелю на березі моря, де поволі забуває про свій страх, що не давав їй жити повноцінним життям протягом багатьох років, переживає нову, ні з чим не зрівнянну емоцію, яка не тільки не лякає, а й допомагає віднайти свій шлях і призначення.
Енн Деверіа - жінка, охоплена пристрастями, що також шукає визволення в цьому місці, де кожен так чи інакше знайде вирішення своїх проблем, досягне фінальної точки взаємодії з морем і зі світом. А ще є моряк, який бажає помсти, і таємничий гість з кімнати номер сім, якого ніхто ніколи не бачив, і який прагне описати море.
В усіх цих випадках зв'язним елементом є море - справжнє чудовисько для одних і тиха гавань для інших, жорстоке і, в той же час, милосердне, примхливе і благодатне, скарбниця мудрості і прірва безнадії.
Незважаючи на малий об'єм цієї книги, читається вона дуже повільно, принаймні, так було зі мною. Потрібен був час, щоб осмислити все тут написане і не з'їхати з глузду, образно висловлюючись. Насправді, тепер, прочитавши "Море-океан", я стала краще уявляти, як це - "магія слів". Коли на перший погляд текст видається зовсім беззмістовним, ти все одно продовжуєш читати, зачарована тим, як майстерно автор добирає слова, з надією віднайти хоч якийсь сенс у них. Попри все це, книга мені дуже сподобалась, настільки непередбачувано закручений сюжет, особлива мелодика твору, схожа із шумом хвиль, що напливають на берег, не могли не вразити, плюс розв'язка всіх тих життєвих бурь кожного із персонажів - все це мало неабиякий ефект і змусило вподобати цю книгу.0149