Рецензия на книгу

• 

  dolli_k

  5 февраля 2018

  В друзья

  Усі народи, а відтак і мій,
  у чомусь винні, скоївши й не скоївши,
  як винен той святий Варфоломій
  за те Варфоломіївське побоїще.

  О горе нам!.. Я вже як ті пророки,
  що часом божеволіли з жалю.
  Я знаю свій народ. Кляну його пороки.
  Але за нього Господа молю!

  А ви, що звикли роззявляти пащі,
  злочинства наші множити стокрот, —
  побійтесь Бога! Ви нічим не кращі
  за мій сумний зацькований народ.

  Я з величезним трепетом ставлюся до Ліни Костенко та її творчості. І тому, побачивши, що в другому семестрі ми проходимо її в університеті на курсі "Літературний стиль", то була дуже щаслива. (Та й узагалі, весь другоий семестр ми вивчаємо сучасну українську літературу, що не може не радувати).

  Роман у віршах "Берестечко" мені сподобався. От уміє пані Ліна написати про важливе для народу простими й зрозумілими словами. І я дивуюсь, як у декілька рядочків можна вмістити стільки мудрості. Це магічний талант.

  Це зовсім не розповідь про саму битву під Берестечком. Історія ведеться від імені Богдана Хмельницького. Цей твір — ніби щоденник його роздумів про все на світі (про причини поразки, про загарбницьку політику інших держав тощо).

  Та крім політичних та патріотичних мотивів, у творі знайшлося місце й коханню та зраді. І це все не викликає якогось нерозуміння, бо переплітається дуже органічно.

  Так просто й вишукано написано, що неможливо відірватися. Раджу.
  

  
  Не допускай такої мислі,
  що Бог покаже нам неласку.
  Життя людського строки стислі.
  Немає часу на поразку.

  15 понравилось

  0

  1K