Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana

  4 февраля 2018

  Світ без насилля - хто б не мріяв про таке життя? Щоб у людей і думки не було про вбивство, спричинення болю іншим, насилля, зло.
  Лем змалював такий світ і обрав для цього цікаву форму: із космічної експедиції повертається астронавт. Для нього минуло 10 років, а для Землі - 127. І він, зі своїми думками, допитливістю, спогадами про спорт, емоції, враження, цікавіть до космосу в цьому світі здається чужим.
  В новому світі люди від народження позбавлені схильності до зла. Але разом із цим у них вбито допитливість, жагу до знань, глибину емоцій.
  Немає більше досліджень. Немає більше науки, космічних відкриттів, для чого?
  Людям більше не треба працювати - все роблять роботи, вони можуть купити практично все. Немає бідності, воєн, в'язниць... І для тих, хто живе в цьому світі, все це - норма, інакше і бути не може.
  Але людина з минулого, котра пам'ятає Землю зовсім інакшою, все це чуже. Він хоче відчути холодність води. Вдягнути боксерські рукавиці та позмагатися з другом. Він хоче штовхнути людину і побачити у відповідь не посмішку, а відчувати якусь емоцію. Натомість він шукає себе в цьому чужому світі, згадує про зорі, відчуває себе покинутим, обдуреним, зруйнованим, намагається зрозуміти цей світ. .

  8 понравилось

  0

  456