Рецензия на книгу

• 

  jaromantuka9 января 2018 г.

  «Світ належить тим, хто побачивши таку [напівповну/напівпорожню] склянку говорить: що таке з цією склянкою? Звиняйте! Моя склянка була повна! І більша!»

  ⠀ Нащадок вельможного роду де Вордів Вільям свідомо вибрав «безсклянковість». Він забив на сімейні цінності (влада, багатство, безглузда військова звитяга) і вирішив заробляти собі на життя, пишучи таку собі ексклюзивну новинну розсилку.
  ⠀ Одного разу він дізнався, що гноми знайшли спосіб «перетворювати свинець на золото». Хай навіть у досить довгий спосіб - через папір і фарбу, через слова. Коротше, винайшли друкарський верстат. А що перше треба друкувати масовими тиражами? Правильно, пресу.
  ⠀ Це історія про зародження журналістики, а надто її етичних стандартів. Тож якщо ви хоч якось дотичні до мас-медіа, ця книжка буде вам така близька, аж рідна. «Адже ніщо не може бути правдою вічно. Для правди цілком достатньо і певного часу.»

  5

  360