Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana15 декабря 2017 г.

  Це книга-осінь, книга-смуток, книга-життя. Вона не має конкретного розвитку подій, кульмінації, зв’язки чи розв’язки.
  .
  Події розвиваються розміренно, нешвидко, але водночас миттєво, як саме життя. Вона конкретно ні про що, але водночас і про все. Життя має таку ж форму, чи не так? Ніби наповнене різними подіями, емоціями, але, якщо замислитись, часто не має якогось чітко окресленого сенсу чи мети.
  .
  Троє дітлахів втрачають в автокатастрофі своїх батьків. І подальший розвиток подій – це зображення впливу на них цієї події, пошук кожним свого шляху, постійний шлях до себе. Що впливає на нас в цьому житті? Чи має наше минуле владу над нашим теперішнім і яким чином воно творить наше теперішнє «я»?
  .
  Якби я мала обирати, з яким кольором у мене асоціюється ця книга, я би обрала сірий. Вона не позитивна, не негативна.
  .
  Можна було б сказати, що вона ніяка, але це не зовсім так. Вона атмосферна. Треба певний настрій, щоб читати її і деяка атмосфера. Ідеально: самотній вечір в настрої якоїсь осінньої депресії, після якогось розчарування чи втрати, налаштування на роздуми та філософствування.
  .
  

  8

  1,2K