Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  4 декабря 2017

  До першої подорожі (це була Казань) вважав місто, у якому народився, найкращім в Україні, навіть - світі.
  Потім, буваючи в інших країнах, почав думати: "Тут би із задоволенням жив." Стамбул- саме таке.
  Книга Орхана Памука хоч автобіографічна,але головний герой- не письменник, а його місто. Воно навіває на нього смуток, що вкрай мене здивувало, аж доки не роздивився чорно -білі фото з архіву.
  Якщо ви були у Стамбулі , якщо він вам сподобався- сподобається ця книга.
  Ви немов би знов підете до Істелесі. Від Тюнела до площі Таксім. Чи районом Бейоглу. Чи купите акбіл на трамвай №39. Чи це буде прогулянка катером з причалу Босфорум Круїз.
  Любов до рідного міста для письменника- це не скільки теплі слова, пов,язані з домом. Це знання історії; життя відомих людей всього світу, що приїздили у Стамбул; це поєднання гордості від "європейскості" та суму за втратою "старого Стамбулу".
  Чому саме смуток- лейтмотив твору? Думається, що з плином часу ідуть з життя рідні та близькі друзі. Місця спогаду, зустрічей, знайомств забудовуються.
  Пролетіло щасливе дитинство та юність. Але спогади живі. Вони- тут, у книзі.

  6 понравилось

  0

  255