Рецензия на книгу

• 

  Marmosik

  13 ноября 2017

  Історія кохання довжиною у півсторіччя. Спочатку розповідь про дитинство - довоєнні роки, воєнні і післявоєнні. Одні з настрашніших років у нашій державі.
  Сьогодні прочитала, що так називаємий лідер ДНР видав наказ про те щоб люди врожай здавали до держави. І паралель з книжкою, де батьки героїні повинні були вирубати садок, бо на нього накладався податок. Керівники держав ви що знущаєтесь, чому свою недолугість у керуванні ви намагаєтесь вирішити за рахунок самих бідних, тіх хто не може себе захистити. Колосок забутий на полі не можна брати. Діти пухнуть від голоду, але врожай згниє на складі, розташованому у церкві (це не з цієї книжки, але час той же).
  Не буду писати про те що нагороджували тоді панчохами, що вчителька підгодовувала учнів. Перейдемо до кохання.
  Потім йдуть роки навчання у педінституті, зустріч з першим коханням і воно ж стало єдиним. Було чотири зустрічі, а потім три роки чекання. У лавах армії тоді служили не рік чи два, а всі три. Так я розумію що чоловіки повинні проходити навчання, бути спроможними захистити свою державу. Але як МОЛОДИЙ хлопець може бути бе жінки три роки, і не три роки в 10 чи 60 років, а саме в 20. Дочекалась, хоча був шанувальник на все життя.
  Побралися, народилися діточки, важко працювали. Але дивіться час був важкий, жили у селі, і крім того що працювали у школі, був іще й свій якійсь город, а вони не дивлячись на це ще й спектаклі ставили. Дивовижний час. Люди вірили у світле майбутнє, віддавали всіх себе на благо. Наші герої були добропорядними. А в той же час поряд з ними і жили ті хто не цурався щось винести з роботи, когось підставити. Тому мабуть і не вдалося побудувати комунізм. Бо не було поваги до праці іншого, не було поваги та віри до держави.
  Все було у їхньому житті і гарне і погане, зради і прощення. Горе і радість. Виростили чотирьох діточок. Вийшли на пенсію. А потім почались державні цирки, які до цього часу не можуть скінчитись. Допомогу дітям війни виділили, тільки ти повинен довести що ти не "слон", і через суд вибити її у держави. А всяка погань, яка купила диплома й посаду, буду ще стареньких й повчати та обзивати. Але ця погань забуває, що вона теж стане старою, і що можливо у нашій державі і їй прийдеться доводити, що вона колись була суддею.
  Так я знаю багато старих людей насправді ведуть себе неадекватно, іноді своєю незрозумілюстю законів доводять своїх співрозмовників до бестями. Але може просто не треба видвати таких законів, і якщо назначена допомога, то просто її платити. Моєму дідусеві була виділене авто, як інваліду ІІ світової, він його звичайно не отримав, бо не завезли. Але з рік отримував кошти на паливо. А те що зараз учудили з оплатою комунальних платежів у Києві, це не маразм для стареньких.
  Панове владумаючі це ви вурдулаки, які присмоктались до громадян і цідити з них останнє уже скільки років.

  Чому поставила за низьку оцінку. За зміст тут тверда п'ятірка. Але тільки як на мене дуже просто написано, зачасту з повторами, з занадто простими фразами. Наче читаєш не художній твір, а замітку в журналі. Можливо воно так і задумувалось. Але не дивлячись на сюжет мені іноді біло скучно читати книгу.

  22 понравилось

  4

  846