Рецензия на книгу
Інтернат
Сергій Жадан
leopoem19 октября 2017 г....Нічого немає. Нікого не шкода...
ідеш цією вогкою гнилою зимо. пересуваєш розлізлі черевики сніговою кашею. збираєш у зморшки, долоні і під нігті попіл і кров. тобі й так все відомо. тобі й так все зрозуміло. немає слів, якими можна все назвати. немає речей, яким хочеш дати імена. що лишиться тобі? турбота про тих, кого вважаєш рідними? жінка, якої й не бачив насправді? мимовільне бажання комусь допомогти, але яке ніхто не розуміє? байдужість до всього? і це нічого, що встановлюється кордон. і це нічого, що ти опинився по той бік. і це нічого, що ти не хотів всього цього. і це нічого, що хтось невидимий іде за твоєю спиною. і це нічого, що ти не визначився. мусиш, щось зробити. маєш до когось прийти.
8575