Рецензия на книгу

• 

  miserablekai20 сентября 2017 г.

  Хто б знав скільки часу мені потребувалось для того, аби продовжити читати цю серію! Пройшли роки, і я серйозно. Просто.. Коли непрочитані книги починають на тебе з докором дивитись з полиць, коли ти випадково проходиш повз, ти починаєш ловити себе на думці, що цей "погляд" витримати більше не в змозі.

  Третя частина була дочитана мною напередодні, і от, четверта.
  Це була несамовита пригода, яка повернула мене в мало не забутий світ і подарувала мені ті неповторні емоції знайомства із новими героями і зустрічі із старими і улюбленими.
  Так дивно бачити що твій маленький хлопчик і його дракончик уже зовсім дорослі воїни і на їх плечах буквально лежить доля всієї Алагейзії, і саме цим двом належить або раз і назавжди врятувати їх світ, або ж допкститись непробаченої помилки і загубити усе, за що вони боролись.

  несподівані повороти сюжету буквально збивали мене з шляху, адже.. хто б міг подумати, що все обернеться так? що вони віднайдуть на таємничому острові? що станеться з варденами?

  в решті решт, ЩО станеться з Муртагом? отут я просто жахливо хочу проспойлерити і хоч знаю, що цей пост напевно ніхто і читати не буде, але все ж робити цього не буду. цей персонаж відкрився для мене з зовсім не того боку, з якого звикли всі його бачити. і.. чорт. це просто так прекрасно і трагічно, що мені буквально не вистачає слів для опису.
  він любив її, а вона не могла пробачити. він любив її і тому покинув, зберігши її честь і достоїнство перед її народом.

  в мене буквально мурашки по шкірі бігали, поки усе це розгортались перед моїми очима, складаючи слова в яскраві образи і описи найзапекліших боїв і найніжніших почуттів.

  зрештою, хто цей таємничий дракон на обкладинці книги? мені спочатку здалось, що з плином років його ім'я стерлось з моєї пам'яті, але ні!
  усе це так несподівано і що мені сподобалось найдужче - деталізовано. ти буквально поринаєш в історію, відчуваючи кінчиками пальців західний вітер, буквально торкаєшся луски Сапфіри на морді, де не вистачає всього однієї маленької прогалини, через яку вона так довго не могла прийти до тями. ти живеш серед ельфів, ти тінню ходиш за ургалами і куллами, ти спостерігаєш за гномами, ти.. живеш цією книгою і несамовитим бажанням нарешті скинути з престолу Гальбаторікса.

  це була несамовита, захоплююча пригода і я жахливо хочу повторити її знову. хочу знати, що буде далі, як складуться долі героїв? як далі будуть Ерагон із Сапфірою? що буде з Арьєю? а з Рораном і Катріною? що буде з усіма варденами, ельфами, гномами і ургалами? що буде далі?

  це той момент, коли прочитавши книгу, ти не розумієш, що ось воно, щастя, ти відчуваєш страшенну пустоту, бо автор не залишив і натяку на те, що станеться з усіма далі. чи стане перемога над Гальбаторіксом вирішальним етапом їхнього життя? а якщо ні?

  6

  347