Рецензия на книгу

• 

  Masher197131 августа 2017 г.

  Це була пітьма на тлі яскравого світла, нагадування про горе серед повноти щасливого життя.

  .
  Як багато людей боїться темряви, а скільки є тих хто постійно живе в ній. Зрячим людям, навіть, уявити важко або й неможливо, як це весь час бути в темряві, не бачити світу, його яскравих красок, облич знайомих і незнайомих людей, що постійно або тимчасово перебувають поряд, але при цьому орієнтуватися в просторі, жити, радіти життю, відкривати для себе і для інших щось нове, вчитися і вчити цінувати те, що ти маєш.
  Я ніколи не задумувалась над тим як незрячі люди "бачать" світ. Чомусь завжди здавалося, що вони уявляють ті чи інші речі так, як ми бачимо їх в реальності, але це не так. Незрячі з народження ніколи не бачили і тому в них свої уявлення і своє бачення світу, адже не все можна попробувати руками, а от люди, які втратили зір з часом мають таке уявлення, як і зрячі, їхня пам'ять зберігає картинки живого світу. Саме це питання в книзі зачепило мене найбільше: як сприймають світ сліпонароджені і ті, що втратили зір з часом? Тому що в іншому книга для мене була не дуже цікавою. Так, звісно, автор підняв дуже важливу проблему і для його часу ця книга просто знахідка, але для себе чогось нового в історії хлопця я не відкрила. Таких історій тисячі і навіть з більш крутими поворотами долі, а тут все було передбачувано і продумано з самого першого моменту, коли дізналися про сліпоту Петрика.
  Коли Бог забирає в людини, щось одне, то винагороджує її щедро іншими дарами. Юнак мав вроджений унікальний слух і дар до музики, що більшості повноцінним людям дається дуже важко або й взагалі не дається. Коли правильно використати цей талант, що він і зробив за підтримки рідних, то можна повноцінно реалізувати себе. Він з дитинства мав все, що багатьом є недоступним, але при цьому постійно перебував в пошуках власного "я" і дядько Максим зробив мудро, що відпустив хлопця в подорож зі сліпцями.
  

  
  Я хотів, щоб ти почув чуже горе і перестав так носитися зі своїм...

  Там Петро обрів себе, дійшов злагоди зі своїм внутрішнім світом. Гармонія в душі - це те, що потрібно всім людям незалежно від їх фізичного та соціального стану.
  Важкий хрест дається тим людям, які здатні його донести, а для всіх інших це як нагадування, що потрібно цінувати і дякувати Богу за те що ти маєш, а то хто знає, яка ціна у того, що нам недосяжне.
  

  
  

  • Що ж лишається нам? - спитав студент, помовчавши хвильку.
  • Та ж сама вічна боротьба.

  1

  1,8K