Рецензия на книгу
Чтец
Бернхард Шлинк
Ksyhanets22 августа 2017 г.Це одна з небагатьох книг, яку я читала, попередньо не знаючи сюжету – я навіть не читала аннотації. І це доволі дивне та незчичне відчуття, коли ти геть не знаєш, що чекає тебе там всередині – на сторінках книги.
Після її прочитання я одразу полізла до відгуків, оскільки стало цікаво було дізнатись враження від прочитанного інших людей. І чомусь так дивно, що мені трапилось багато незадоволених відгуків.
Були нарікання на сухість мови автора. Але я в цьому знайшла якийсь своєрідний шарм. Це не солодка книга про ванільне кохання, щоб застосовувати тут безліч епітетів та інших художніх засобів, що використовуються в літературі.
В книзі мало війни? Але ж це не книга про війну. Вона про людей, про їх емоції і про те, що боячись чогось в житті, з метою уникнення змін, які могли б відкрити небажану таємницю, ми обираємо інший шлях, наслідки якого можуть зламати все життя не тільки нам, а й оточуючим.
Я не думаю, що буде доцільно переказувати сюжет – все й так є в анотації. Я тільки скажу, що ця книга не лишила мене байдужою. Однак після її прочитання хотілось однго – мовчати. Бо слова тут були б зайвими.
Это одна из немногих книг, которую я читала, предварительно не зная сюжета - я даже не читала аннотации. И это довольно странное и необычное ощущение, когда ты совсем не знаешь, что ждет тебя там внутри - на страницах книги. После ее прочтения я сразу полезла к отзывам, поскольку интересно было узнать впечатление от прочитанного других людей. И как-то странно, что мне попалось много недовольных отзывов.
Были жалобы на сухость языка автора. Но я в этом нашла какой-то своеобразный шарм. Это не сладкая книга о ванильной любви, чтобы применять здесь множество эпитетов и других художественных средств, используемых в литературе.
В книге мало войны? Но это не книга о войне. Она о людях, об их эмоциях и о том, что боясь чего-то в жизни, во избежание изменений, которые могли бы открыть нежелательную тайну, мы выбираем другой путь, последствия которого могут сломать всю жизнь не только нам, но и окружающим.
Я не думаю, что будет целесообразно пересказывать сюжет - все и так есть аннотации. Я только скажу, что эта книга не оставила меня равнодушной. Однако после ее прочтения хотелось однго - молчать. Ибо слова здесь были бы лишними.
1056