Рецензия на книгу
Елена
Ивлин Во
FamilyMazepa20 августа 2017 г."А как по-твоему, Марсий, Рим тоже когда-нибудь сровняют с землей?
— А почему бы и нет?
— Ну, я надеюсь, что этого не случится. Во всяком случае, до тех пор пока мне не доведется побывать там и посмотреть..."©
Я розумію, чому Во вважав цей твір кращим. Це справді гарна робота. Книга не обтяжена і не нудна, як це часто буває із історичними книгами. Вона не велика за розмірами, але вміщує всі основні події. Останнім часом я не читала нічого кращого.
Можливо мені здалося, але автор з деяким гумором поставився до батька Єлени та до Констянтина. В його книзі ці люди втратили всяку велич.
"Меда и музыку! — рявкнул Коль, и в зал вбежали барды. — Нет, вас не надо — только трех скрипачей и волынщика. Мне надо подумать.
Через некоторое время он, немного успокоившись, послал за Еленой.
— Елена, у меня только что побывал этот хлипкий молодой офицер из ставки с необыкновенно дерзкой просьбой. Он хочет на тебе жениться.
— Да, папа.
— Ты ведь не пойдешь за него, правда?
— Пойду, папа.
— Стоп! Выйдите вон, — приказал Коль своему оркестру. — Забери кубок и уходи, — сказал он рабу.©4385