Рецензия на книгу

• 

  SulfurM

  15 июня 2017

  Якщо чесно, я не люблю антиутопї та будь-якого роду фантастичну літературу. Ця книга потрапила до мене випадково - завдяки книжковому сервісу Bookowina - фактично наосліп. Зазвичай, читати щось невідоме цікаво, але роман Ярослава Мельника не змусив мене полюбити жанр антиутопії. Спробую коротко пояснити чому:

  - загравання з емоціями читача. Тобто автор спеціально продумував сюжет, описи, деталі книги, щоб вони шокували, дії окремих героїв викликали огиду та засудження. У більшості випадків це робилось без жодного завуальовування, грубо і по-примітивному. Наприклад, розписати в подробицях, як смакують м'ясо сторів (людей, яких перетворили на нижчу расу, фактично тварин) люди майбутнього: вушка, печінка, відрізана голова у мисці... Такі моменти викликали не зворушення, а бажання перелистати і почитати щось по суті.

  - слабка чіткість прописаного сценарію. Ніби і ідея небанальна - у 3 тисячолітті Рейх остаточно переміг, більша частина людей насильно була перетворення на нижчу расу, а пізніше вироджена до тварин (сторів), яких використовують у господарстві та споживають у їжу. Але часто траплялись або ляпи, або моменти, коли автор сам собі суперечив. Наприклад, самка-стора з господарства головного героя народила дитину, яку відправили на м'ясокомбінат, оскільки не було потреби в розширенні робочої сили. А вже через певний час цю ж самку ведуть на злучку до породистого самця (ці банальні порівняння з коровами теж дратували упродовж книги), адже виявляється вже з'явилась потреба у розширенні робочої сили. Подібних неточностей в книгі достатньо.

  - персонажі другого плану теж прописані грубо, вони або суто позитивні, або суто негативні - насправді так не буває. Добре, що хоч основних персонажів наділили суперечностями.

  - підміна понять. У анотації книги мовиться, що автор розповідає історію "про нацистів та шалене кохання". Дійсно, головний герой ніби закохується у самку-стору. Та якщо розібратись реально, то мова йде скоріше про сексуальний потяг або щось подібне. Гола самка у розквіті сил, яка не вміє говорити та мислити повноцінно, поводить себе як тварина, злягається будь з ким і таке подібне... Це не об'єкт для кохання, вже не говорячи про єдність душ чи інші романтичні штуки.

  Ідея автора була дуже проста - поставити людей у становище сучасних свійських тварин і показати усю жорстокість м'ясоїдства та їх утримання. Найцікавіше те, що подібні жорстокі ідеї зазвичай приходять у голові ніби найбільшим гуманістам. Дивують також коментарі про реалізм книги. Якщо включати логіку та виключати емоції, то людина ніколи не перетвориться на худобу, яку використовують на забій. Найпростіше пояснення - це тривалість життя та вік фізичної зрілості. Корова чи свиня виростають за півтора роки (спеціально погуглив) і живуть орієнтовно 10-15 років, а людина за цей час тільки досягає віку статевого дозрівання. До епохи рабства людство повернутись може, але перетворити людей у тварин - це вже ні.

  І наостанок завершу позитивом. Шикарне оформлення підготувало Видавництво Старого Лева. Книгу приємно розглядати, до того ж структура оформлення розділів продумана дуже чітко і стильно. Але, на жаль, від цього зміст роману кращим не став.

  5 понравилось

  0

  787