Рецензия на книгу
We Were Liars
E. Lockhart
Helena_Ravenclaw4 июня 2017 г.Не буду брехати, книга мене вразила. Її родзинка - це, безумовно, фінал, який допомагає скласти досі розкидані пазли в одну повноцінну картину. Але не більше. По-справжньому хороша книга повинна не просто вражати, а перевертати твій світ.
Десь на середині історії, мені ще здавалось, що це типова підліткова книга, принаймні, судячи з того, що я взагалі читала з підліткової літератури. Правду кажучи, свого часу я зовсім не читала подібної молодіжної літератури. Маю на увазі щось на зразок таких книг, як "Поки я жива" Дж. Даунхем, "Паперові міста" Дж. Гріна та інші книги про підлітків і для підлітків. А зараз вже якось пізно - "переросла". З дитячими книгами ситуація інакша - вічні пригоди і підтекст про людські цінності. Підліткові книги більше зосереджені на почуттях, які герої переживають, і на відчуттях, до яких вони прагнуть. До дитячих книг ще є шанс повернутися, коли дорослішаєш, бо дитина всередині нас не зникає остаточно; підліткові книги (а саме з сучасних), як і сам вік, - це, як на мене, перехідне (Тому маю за мету побільше прочитати таких книг, поки зовсім не втратила до них інтересу).
Впевнена, якби прочитала цю книжку чи будь-яку іншу, схожу на неї, у свої 15, то була би у захваті від неї і ще тиждень ходила би під враженням. Зараз же такого ефекту книга Емілі Локгарт на мене не справила, але я аж ніяк не шкодую, що прочитала її. Сподобались окремі фрази героїв, їхні діалоги і манера самого письма авторки. І, звичайно, неочікуваний кінець, про який я й слова не скажу, крім того, що вже встигла розбовкати. Хоча б заради того, щоб дізнатись, чим закінчується історія, описана в книзі, варто її прочитати.
Напевно, жодна підліткова книга не обходиться без історії про кохання - першого, нерозділеного, нещасливого... Так і в цій книзі, є Він і Вона і їхні розмови про все на світі, особливо про якісь насущі речі. Вони ще чисті аркуші, і весь світ для них. Вони намагаються зрозуміти самих себе і весь світ. Вони шукають відповідей на свої питання, нових вражень і відчуттів, і кохання, звісно, як найважливішого серед них. Їх четверо друзів – Брехунів. Та головні брехуни тут не вони.
Ясна річ, п’ятнадцятирічні – не єдині герої книги, є ще дорослі – їхні батьки, які постійно сваряться через те, через що здебільшого і виникають суперечки між дорослими – гроші. Що гірше, дорослі використовують дітей для своїх цілей. Між батьками і дітьми прірва непорозуміння. Так Емілі Локгарт вводить у твір важливу проблему батьки-діти, яка є не меш важливою і для самого сюжету. Більше не скажу нічого, бо коротко, правдиво і таємничо водночас, і - хоча й дещо ванільно - найкраще про сюжет пише в анотації.
P.S. Не раджу дивитись буктрейлер від КСД. Той, хто його робив, легко кажучи, облажався. Краще просто прочитати анотацію (вона цілком відповідає змісту).1149