Рецензия на книгу

• 

  Sopromat7 мая 2017 г.

  Чомусь у школі здавалося, що цей твір об,ємом з цеглину. Насправді він невеликий.
  Актуальний. Ніби не майже 400 років промайнуло...
  перший роман-хроніка.
  П. Куліш писав поезію- це відчувається в описах природи, двобою, у дівочім бажанні кохання.
  П.Куліш- історик. Це відчувається в описах боротьби за владу, в описі зажерливості та підступності претендентів у гетьмани, обіцянки справедливості черні, у описі "допомоги" Московії у виборах ( 8000 військо), у описі відношення до жінок ( "...жіноча річ коло припічка"), у описі надії на царя (..."душа праведна").
  Більш за всіх мені сподобався Кирило Тур.
  Жінкам він не сподобається : немов очур, викрадає дівчину, яка налякана до безтями.
  Йог не цікавить ні її думка, ні переживання матері та сестри.
  Не звик він до блюзнірства: говорить що думає.
  Стає з Петром на герць, але й допомагає у скрутному становищі.
  він відчайдушний, справедливий воїн: "...запорожця Господь створив не для запічка!"
  Старий Шрам нагадує Тараса Бульбу.
  Зірка відібрана за сумний висновок: "Може, се тілько на науку мирові і пустив господь Україну в руки харцизякам ( яке пророцтво!). Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму!"

  16

  2,2K