Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka

  3 мая 2017

  У квітні з Книжкової Мафією ми читали «A Man Called Ove». «Подивися фільм краще» – говорили одні, «шведи нудні» – стверджували інші. Між фільмом та книгою я завжди оберу книгу, а нудні речі я люблю, тому взялася за цю трагікомедію, нічого особливо не чекаючи. Отримала я дуже зворушливу історію шведського пенсіонера, який залишився на самоті після смерті коханої дружини.

  Написано так просто, надзвичайно просто. Але для мене ця книга в першу чергу – соціальна замальовка, якій можна пробачити бідність мови.

  Проте, пара простих, але важливих речей, заради яких взятися за історію Уве варто, є:
  

  • іноді корисно згадати, що таке піклуватися про інших;
  • ще деколи треба відшукати куточок, де не з'явиться ні бажання, ні потреби тужити;
  • для бідкання є стільки часу, скільки потрібно, але не все життя;
  • когнітивний дисонанс люди мають звичку плутати зі звичайним збентеженням, а насправді це серйозний внутрішній дискомфорт і усіляке «буркотіння» – вираз болю;
  • відбитися від зграї і розгубити пір'ячко не страшно, якщо всередині ти хороша людина (так, я в курсі, що це не професія і не сприяє оплаті навіть рахунку за Інтернет, але все ж);
  • популярна відмазка на кшталт «я шукаю себе» (і не знаходжу) означає, що не вкладається особистісний сенс, коли будь-яка робота апріорі марна і непотрібна;
  • взаємодії з людьми складні, це правда. Але було б куди менше розлучень, наприклад, знай люди, що вони не завжди такі в норковому манто і супер-пупер як праві, і все роблять правильно, а тільки партнер – баран, який нічого не розуміє;
  • в окремій людині, на вигляд тертому калачі і взагалі циніку до кісток, може раптом виявитися так багато тепла, що заціпенієш від захоплення, а добрий на вигляд – не завжди такий милий, яким здається;
  • це так сміливо проявляти свої почуття без страху, навіть без поправки на громадську думку, що стало цінним і рідко зустрічається.

    Спочатку вередливий, але добрий буркотун Уве, герой книги, мені не сподобався. А потім я зрозуміла, що він - зовсім не той, за кого ми його сприймаємо спочатку. Уявіть собі неживу на вигляд гілку дерева. Уявили? А тепер нехай у вашій уяві раптом розпустяться ніжні бруньки. Ось приблизно так з Уве, який навіть кота прогнати не зміг.

  58 понравилось

  0

  496