Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv21 апреля 2017 г.

  Якось книжки Террі Пратчетта нечасто потрапляють до мене в поле зору. А даремно, мабуть треба частіше звертати на нього увагу. Ця книжка - це продовження серії, друга книжка з чотирьох, і напевно, це ще не кінець, далі буде. Але вона самодостатня, знати, що було в попередній частині зовсім не обов’язково.

  Маленька відьма Тіфані Болен вирушає вчитися відьмовству, і перед нею розкривається великий і дивовижний світ: відьми, що носять чорні мантії і маленькі акуратні капелюшки, говорять манірними голосами і зневажають інших, не таких модних, відьом. Дівчата, що вчаться відьмовству і набираються звичок від своїх наставниць. Неприкаяні духи, які тільки і шукають, що незайняте тіло, в яке можна поселитися і заволодіти ним. Тіфані здається, що робота відьми полягає лише в тому, щоб варити зілля в чорному котлі, а та робота, яку робить її наставниця - день за днем в усьому допомагати людям - здається Тіфані неважливою і нецікавою.

  Я боялася за Тіфані, що злий дух зробить їй щось лихе, але все обійшлося, все-таки, дитяча книжка. І якийсь час пішов на те, щоб врубитися в мову маленьких чоловічків.

  Гарна книжка-фентезі, підійде як підліткам, так і дорослим.

  3

  46