Рецензия на книгу
Умеешь ли ты свистеть, Йоханна?
Ульф Старк
Аноним3 апреля 2017 г.Дорослі дитячі історії
В тексті можливі спойлери.
Мабуть, це одна із ознак зрілості - коли після 30ти тебе починає тягнути на дитячу літературу. Саме тоді знайомі з дитинства історії постають у зовсім новому світлі і забарвлюються зовсім новими кольорами.
З творчістю Ульфа Старка я не була знайома, але тоненька книга з неймовірно гарними іллюстраціями просто не могла не привернути мою увагу. Дана книга складається з двох зовсім маленьких, але дуже глибоких оповідань, які обєднанні спільними героями. І зараз я говорю не про хлопчика Ульфа, а про... смерть. Так, саме смерть є одним з головних героїв даної книги.
"Чи вмієш ти свистати, Юганно" - здавалося б простенька історія про хлопчика Берру, який хотів мати такого дідуся, як в його друга Ульфа, і таки знайшов його в будинку престарілих. Маленький дитячий егоїзм - чи ж варто в цьому звинувачувати дітей? В чомусь ця повість нагадала мені О. Довженко, його "Зачарована Десна", де для головного героя в радість була смерть баби. Не тому, що він був жорстоким і холодним, а тому, що в дитинстві все сприймається зовсім по іншому. Можливо діти просто розуміють, що смерть - це зовсім не кінець. От і поховавши дідуся, Берра біжить запускати повітряного змія, як знак безтуротності і тріумфу життя.
"Моя сестра - ангел" - а тут мені стало моторошно. Хлопчик Ульф спілкується з своєю ненарожденою сестрою і навіть відчуває її в собі. Хто вона, ця загадкова сестричка і чому врешті вона пішла? Чи це є дорослішанням персонажа чи навпаки ознакою того, що хлопчик ввійшов в свій внутрішній світ і йому вже ніхто не потрібен. Страшна казка про непоміченість. Ох, як багато цієї непоміченості. І памятають часто про померлих, а не про живих. На жаль.51,1K