Рецензия на книгу
The Secret Scripture
Sebastian Barry
Ksyhanets31 марта 2017 г.Перед нами два щоденники. Дві душі, які оголюють свої найпотаємніші закутки. Вона – пацієнтка психіатричної лікарні, яка перебуває там настільки давно, що ніхто вже й не памятає, з чим же вона надійшла. Він – лікар цієї психіатричної лікарні, для якого втрата дружини стала настільки болючою, що життя враз втратило всю насиченість яскравими кольорами і радістю.
Вся книга пронизана якоюсь печалю, сумом і навіть безвихідністю. Її читаєш, і сама поневолі починаєш грузитись проблемами і бідами головних героїв, хоча в реальному житті і свого «добра» вистачає. Фінал, як на мене, досить передбачуваний, але тим не менш трохи зачепив.
Прочитала роман вже кілька днів тому, а навіть до сих пір не можу зібрати думки докупи, щоби висловити враження. Загалом, книга не змогла затронути душу, я не прониклась нею, не розчинилась в ній. Вона просто якось пройшла повз. І чомусь від цього прикро.
Перед нами два дневника. Две души, которые обнажают свои самые потаенные уголки. Она - пациентка психиатрической больницы, которая находится там настолько давно, что никто уже и не помнит, с чем же она поступила. Он - врач этой психиатрической больницы, для которого потеря жены стала настолько болезненной, что жизнь вдруг потеряал всю насыщенность яркими цветами и радостью.
Вся книга пропитана какой-то печалью, болью и безысходностью. Ее читаешь, и сама поневоле начинаешь грузиться проблемами и бедами главных героев, хотя в реальной жизни и своего «добра» хватает. Финал, как по мне, достаточно предсказуем, но тем не менее немного задел.
Прочитала роман уже несколько дней назад, но даже до сих пор не могу собрать мысли в кучу, чтобы выразить впечатление. В общем, книга не смогла затронуть душу, я не прониклась ею, не растворилась в ней. Она просто как-то прошла мимо. И почему-то от этого обидно.
10120