Рецензия на книгу

• 

  Ardoss19 марта 2017 г.

  Колеса, що вбивають

  Розумієте, він був лузером. У кожній старшій школі таких є як мінімум двоє; це типу як закон державний. Боксерські груші для всіх. Деколи вони знаходять собі якусь відддушину, вчепляться за неї і тримаються щосили, і таким чином виживають. В Арні був я. Потім була Крістіна
  

  Давненько я не читала Кінга. І "Крістіна" нагадала за що, я його дуже люблю. Моторошна, важка, депресивна книга, що затягує з перших сторінок і не відпускає до фіналу. Арні і співчуваєш, і ненавидиш його, але потім знову співчуваєш. От вона, правда життя - бо ж саме з забитих лузерів, з яких всі знущаються, потім і виростає велике зло, чи принаймі хороший грунт для укорінення чійогось зла.

  
  Любов - це старий убивця - різник. Любов не сліпа. Любов - це людожер із надзвичайно гострим зором. Любов як та комаха: вона вічно голодна.

  3

  73