Рецензия на книгу

• 

  dolli_k

  2 марта 2017

  Щось у мене видався місяць трохи сумних книг...

  Це історію про покинуту дівчину, яка так хотіла уваги і припустилася багатьох помилок. А якби мама була поруч і перестерегла, а якби тато не покинув і навчиив та підтримав... Дуже неприємно. Адже багатьох проблем можна було б уникнути. Якби склалося по-іншому. Але це загартувало її. Дівчина рано подорослішла. Але вона зрозуміло, що повинна відповідати за свої вчинки, а не кидатися в омут із головою.

  Іноді головна героїня дико мене бісила. Її ставлення до чоловіка - це просто жах. Так, зазвичай вона поводилася як розумна та адекватна жінка, яка вміє аналізувати ситуацію. Але часом у неї просто знімало дах і її починало пмсити так дико, що хотілося її стукнути. Можливо, так проявлялися її дитячі комплекси та недолюбленість. Але блін! Ну поводься нормально! Він тебе кохає і терпить, а ти як істеричка.

  Але її внутрішня сила все ж таки вражає. Перенести стільки втрат у житті і залишитися сильною, життєрадісною, здатною продовжувати боротьбу. Для цього потрібне просто залізне осердя. За це я почала її поважати.

  Книжка цікава. Написана дуже приємною мовою. Я рада, що прочитала її.

  13 понравилось

  0

  230