Рецензия на книгу

• 

  KohlheppInvigorate

  21 февраля 2017

  Дитяча історія не для дітей

  Інколи мало просто перемогти зло... інколи потрібно просто забути.
  Історія, яку оповів мені Стівен Кінг, не вразила мене неймовірною жорстокістю людини (як у "Мізері") або ж відразливими монстрами (як у "Ловці снів"), але покалаза, чи то ж ба, нагадала, що люди - це найгірші монстри. Проте варто віддати належне автору - він зумів викласти це людське сміття, це викриття жорстокості таким чином, що я не відчув себе поглинутим безнадією або ж хоча б пригніченим. Стівен Кінг пише легко про важке.

  "Воно" - це хороший роман. Так, він показує чимало бруду в людських душах (а це може бути кожен із нас: кожен здатний стати жорстоким батьком, матірю із гіперопікою, байдужим і повним депресії або ж боягузливим та смиренним. Кожен має частину Воно у собі, але сила її побороти у нас також є. І байдуже діти чи дорослі - кожен хто має любов у серці - має силу, яка непідвладна навіть всесвітньому, безсмертному і єдиному злу.

  P.S.
  Протягом прочитання "Воно" я відволікся на місяць для "перепочинку", щоб перетравити те що уже поглинув із романа. Але при продовженні читання - нічого не було забуто. Більше того, склалось враження, що ніякої перерви не було... надто воно живе

  3 понравилось

  0

  45