Рецензия на книгу

• 

  Аноним15 февраля 2017 г.

  Щоразу, коли купую книжки Старка, хвилююся. Особисто я його дуже люблю, але він все ж, здається, ще не підходить моїй дочці за віком. Проте після останньої його "Маленької книжки про любов", яку Зоряна вислухала з чималим інтересом, розвідуючи під час читання історію Європи на початку сорокових років минулого століття (її питання - мої відповіді), вирішила ризикнути і купити ще одну книжку автора. Тим паче, що в її описі на сайті фігурував вік від 6 років, а попередня була від 9-ти.

  Але мені ця книжка сподобалася менше. І вона, здається, все ж для доросліших дітей, ніж попередня. Основна її тема - смерть. Ні! Не так прямо і в лоб. Але у першій повісті хлопчики заводять знайомство з дідусем із будинку для літніх людей, а закінчується усе похороном їхнього друга. Друга ж повість розповідає про померлу ще в утробі матері сестричку головного героя, чию присутність він відчуває і якій намагається розповісти про життя.

  Безумовно, обидві книжки несуть гуманістичний посил, вчать хорошому і важливому. Проте тема не для 4,5 років. Принаймні, ніяких питань під час читання у доці не виникало, що свідчить швидше про те, що текст проходив повз неї. Та тут питання до мене і до мого свідомого вибору. Автор же чудовий, як і книга загалом.

  10

  926