Рецензия на книгу

• 

  Masher19714 февраля 2017 г.

  Найвідоміша книга про голокост написана тринадцятирічною дівчинкою, що полонила весь світ. Хороша реклама для чергового бестселера. Побачивши книгу незадумуючись купила, очікувала від неї чогось грандіозного, нових відчутів та відкритів, але нічого з переліченого в повній мірі я не отримала.
  Так, книга хороша, вона заслуговує на життя, хоча б тому, що її авторка була життєрадісною, сильною і цілеспрямованою дівчиною, яка мріяла прожити яскраве життя і залишитися жити в пам'яті людей, навіть після своєї смерті.
  Пишучи ці рядки Анна не сподівалась, що та прийде по неї ТАК швидко. Це книга пам'ять, реквієм про страждання євреїв, нагадування іншим, що вони такі ж люди, як і ми, не нищі і не вищі. Ми всі рівні і маємо з повагою і шаною відноситись один до одного.
  Важко усвідомлювати, що всі члени сховища загинули за такий короткий проміжок до перемоги. Стільки часу провести в приміщенні (3 роки!!!) не маючи змоги, навіть через вікно висунути голову на двір і вдихнути на повні легені повітря, не зустріти дня перемоги. Лише тато Анни Отто Франк побачив цей день, він лишився жити щоб здійснити мрію донечки і подарувати їй вічне життя на сторінках щоденника.
  Скільки мрій, планів, думок, амбіцій поглинула та проклята війна, а люди ще й досі не усвідомили всього хаосу і злиднів, яке вона приносить із собою та далі воюють між собою. Сказати, що прикро, нічого не сказати. Цей крик виривається з грудей і відзивається тишею на губах...
  Книга варта уваги, але є інші перли літератури про війну, що здатні не лише достукатись до серця, а й розірвати його на частини.

  2

  127