Рецензия на книгу

• 

  Burmuar

  1 февраля 2017

  Я рідко пишу рецензії на те, що читаю доньці, а не собі, бо це ніби і не мій список прочитаного. А головне, якби я вписувала у свій читацький щоденник усе те, що читаю їй, то мої і так пристойні 150 книжок за рік перетворилися б на ого-го яку цифру, а мені соромно так мухлювати:) Але ця книжка була ще й для мене, тому хочеться про неї написати.

  Взагалі я люблю Старка. Він із тих авторів дитячої літератури, яким є що розповісти і дорослим теж. Він дуже ненав’язливо і просто говорить про те, яким має бути світ і що в ньому не так у цей момент...

  Фред живе удвох з мамою в той час, коли у світі йде Друга Світова. Тато його у війську. Продукти видають за картками. Йому важко без тата, бо ні з ким поговорити про дівчинку, в яку закохався. З мамою про дівчат не говорять. І тому він уявляє щовечора, що йому відповідає не шум старого вентилятора, а тато.

  Фред вчиться бути сміливим. Він просто знає, що так треба. А ще він вчиться бути щедрим. І значно легше бути щедрим, якщо ти живеш у достатку. А коли ти обмежений у всьому, щедрість - це вияв мужності і мудрості.

  Фредові подобається Ельса. Але про це так складно сказати словами. І він намагається говорити вчинками (ага, як на смішних картинках з велетенськими віниками троянд і підписами "Справжній чоловік не говорить, а робить"), але виявляється, що вчинки можна трактувати по різному. І тому доводиться таки вдаватися до слів.

  А взагалі - класна книжка з класними ілюстраціями. І сподобалася нам обом - мені і доньці. А це таки ознака високого класу автора, бо мала поки не звикла до довгих історій із продовженням і більше любить казки за один вечір. А цю вже просить перечитати.

  14 понравилось

  0

  767