Рецензия на книгу

• 

  Nanni_Elevan

  19 января 2017

  + низка актуальних філософських запитань, які ставить автор перед своїм читачем: Чи можна ідентифікувати істоту як людину, якщо брати до уваги лише зовнішні фактори (в тому числі і схожість внутрішніх органів) ?; І взагалі, що таке людина, яке визначення їй ми можемо дати ? На основі чого відрізняти людину від тварини?; Чому ми, люди, думаємо, що тварини забувають з часом про біль, який ми їй завдаємо (б'ємо, забираємо їхніх дитинчат…); Чи гуманно їсти м'ясо? Що сильніше/істотніше: здоровий глузд чи безумство почуттів?; Чи є правда правдою, а моральність моральністю тільки тому, що так прийнято, що так думають впродовж довгого часу?; Що таке свобода і що таке цензура, а також, чи можлива свобода без рамок, чи не перетворюється вона в такому випадку на хаос, чи не стає злом?; Яка кінцева мета всього людства? Чого чи куди ми прагнемо в підсумку?; Якщо буде можливо досягнути мрії – створити суспільство загальної рівності, – то чи буде важливою ціна, яку ми за це заплатимо?

  + автор не нав'язує своїх переконань, у книзі однаково добре представлені аргументи обидвох сторін протистояння, ніяких повчань чи моралізаторства, ніякого засудження, кожен може зробити власні висновки.

  + акцент на важливості мови (тут відчувається паралель/зв'язок із «1984» Орвелла (новомова): спеціальні служби Рейха стежать за правильним ужитком слів. Мова як основа світосприйняття – все залежить від того як ти висловлюєшся (не нижча раса людей, а стори, і тоді не людожерство, а поїдання м'яса стора…).

  + добре показані людські недоліки, такі як відмова брати на себе відповідальність за те, що відбувається навколо, бажання, щоб вибір зробив за тебе хтось інший, щоб хтось сказав, що і як робити, бо «вибір – це така мука».

  + більшість написаного викликає сильний емоційний відгук. Ви можете погоджуватися чи заперечувати щойно прочитане, воно може подобатися чи викликати огиду, але не може залишити вас байдужим, не може не змусити рефлексувати над головними ідеями роману.

  + антиутопія, в основі якої псевдодемократія (диктатура, яка маскується під демократію): позірна свобода слова, думки, пера. Людьми керують не силою, а хитрощами, змушуючи їх в усьому сумніватися. Але, коли виникає найменша загроза – система починає захищати себе агресивніше.

  + сюжет цікавий і динамічний

  + стильне оформлення книги. Спочатку думала, що книжка буде мати неприємний запах, бо використано багато чорної фарби (був схожий досвід – боліла голова), але ні, запах швидко вивітрився.

  - роман доволі шокуючий (в тому числі й фізіологічними описами) і не потребує детальної еротичної сцена наприкінці (як на мій смак)

  3 понравилось

  0

  637