Рецензия на книгу

• 

  Plonochka

  14 января 2017

  Жити в країні, де чисельність богів змагається із чисельністю населення

  Якщо хочете познайомитися із творчістю Салмана Рушді – лауреата Букерівської премії 1981-го року та двічі володаря «Букера Букерів» – починайте з «Опівнічних дітей». Власне, за цю книгу він і отримав усі ці нагороди. Тільки ж будьте готові до того, що крізь майже 700 сторінок місцями доволі дивного і незрозумілого (+100 сторінок словничка!) тексту пробиратися буде ой, як складно. Він не пропускає крізь себе майже так само сильно, як і потім не відпускає. Це така концентровано-тягуча суміш, тандем всієї Індії (навіть з домішками Пакистану і Бангладеш) та, власне, оповідача, нерозривно зв’язаних в одне ціле самою долею.
  «...уночі над цими аркушами я весь свій час проводжу у великій праці консервації плодів і пам'яті. Пам'ять, так само, як плід, можна вберегти від руйнівної дії часу». Розповідь веде сам головний герой, починається вона ще з часів молодості його дідуся, а закінчується появою його сина. Історія роду тісно переплітається із історією держави, тут вміщено багато незнайомих нам назв індійських політичних рухів, імен діячів, визначних для історії Індії дат. І ще повно місцевого колориту, релігії, кулінарії, а найбільше – магії. Взагалі, «Опівнічні діти» – це настільки «магічний» магічний реалізм, що навіть за всього Маркеса-і-Ко він, як на мене, магічно-реалістичніший.
  Оповідач і головний герой Селім Сінай з’являється на світ рівно опівночі того дня, коли Індія проголошує свою незалежність. Всі немовлята, народжені цієї ночі, дуже особливі. Ровесники Незалежності – опівнічні діти – наділені магічним даром. У кожного він свій, і чим ближчий до півночі час народження, тим дар сильніший. А властивість дару перетворюватися на прокляття ще ніхто не відміняв… Все перевертає догори дриґом (банальна для читача) підміна немовлят, та банальною вона є тільки на перший погляд. У Рушді вона настільки фатальна, що знадобився 31 рік життя Селіма і всі 700 сторінок тексту, аби замкнути коло і нарешті віддати борги долі.
  Читайте «Опівнічних дітей», якщо любите магічний реалізм, як люблю його я. Якщо ж не любите, то читайте все одно – щоб полюбити.

  5 понравилось

  0

  349