Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv20 декабря 2016 г.

  Така трохи шаблонна книжка, янг едалт, як це зараз модно. Постапокаліпсис і антиутопія - у світі сталася страшна епідемія і все людство вимерло від невідомого вірусу, залишилася жменька тих, кому пощастило. Дія відбувається в Нью Йорку. В місті живе 40 тис. чоловік, але серед них зовсім немає дітей молодше 14 років, бо вони помирають одразу після народження, не в змозі справитися з вірусом. Учені майже всі померли, а ті, хто залишився, не мають достатньо знань працювати з комп’ютерами і аналізуючою технікою. Кіра працює в пологовому і не може дивитися на смерть немовлят, вона мріє знайти ліки, які допоможуть дітям виживати. І вона задумує відчайдушну вилазку за партіалом - штучною істотою, створеною людьми для війни і яка в результаті стала причетною до загибелі людства.

  Схоже, що в написанні подібних книжок є певний шаблон: яскрава харизматична героїня, "начальство", проти якого треба боротися, яке робить всім тільки зло, а хоробра героїня здатна на сміливі нестандартні кроки і всіх врятує. Не обходиться без смертей позитивних героїв, а смерті негативних ніхто і не рахує. Як в сойці-переспівниці, у головної героїні є хлопець, який у неї закоханий, а вона все крутить носом і тримає його на відстані.

  Але загалом цікаво, буду читати далі, щоб дізнатися, як все розвивалося і чим закінчилося.

  2

  136