Рецензия на книгу

• 

  Noel-1313 декабря 2016 г.

  Чи уявляли ви коли-небудь життя після ядерної війни?
  Чотири ядерні хвилі знищили майже все на своєму шляху. Міста перетворилися на кладовища, ліси стали пустелями, вся рослинність вимерла, а водойми висохли. Погода стала непередбачувана і могла змінитися за мить — то сніговий буран, то гроза, а спокійні хмари могли закрутитися в торнадо.
  Радіація продовжує вбивати тих, кому дивом вдалося вижити. Люди стали схожі на тварин, якими керує єдиний інстинкт — самозбереження. Крадіжки, вбивства, а зрештою й самогубства з повного відчаю... Виживуть тільки найсильніші.
  Та все ж надія на порятунок існує. Це тендітна дівчина Сван, яка знає мову всього живого, і яка зробить все можливе і неможливе для того, щоб відновити те життя, яке було до війни.

  Суміш з апокаліпсису, містики та фантастики Маккаммона захоплює, а з героями не хочеться прощатися. Автор завоював мою прихильність ще після першої прочитаної його книги. Тому "Пісня Сван" точно не остання в моїй бібліотеці.

  31

  993