Рецензия на книгу
Карбід
Андрей Любка
TanyaRedka25 октября 2016 г.Все це було б смішно, / Коли б не було так сумно
Однією з причин, чому я люблю прозу Андрія Любки, є те, що його твори, чи то колонки, чи то оповідання, чи то роман, читаються дуже легко, на одному диханні. Ні в якому разі я не хочу сказати, що що його проза занадто проста чи банальна, просто, як на мене, вона майстерно написана і зовсім не переобтяжена.
Вперше з постаттю Андрія Любки я познайомилась близько року тому, тоді на парах в університеті ми читали його вірші, і, чесно кажучи, я чомусь була не сильно вражена.
І ось недавно я натрапила на зовсім нову книгу "Кімната для печалі", яка змусила мене по-новому подивитись на Любку. Після прочитання цієї неймовірної збірки, а також вдвідавши презентацію (що ще більше розпалило моє зацікавлення автором, адже Андрій Степанович здався мені надзвичайно цікавою, харизматичною та розумною людиною) в мене прокинулось непереборне бажання прочитати абсолютно все, що вийшло з-під його пера. Тоді я і купила собі "Карбід" та "Спати з жінками".
Так от, щодо "Карбіду". По-перше, уже з початку мені сподобалась анотація, адже в ній є саме те, що привертає увагу. По-друге, я була в захваті від того, як автор подає нам героїв, по черзі, тобто по мірі появи у романі, тому імена та прізвизька не плутаються, як у мене часто буває. Однозначним плюсом є те, що кожен герой має свою історію, тому текст має декілька ретроспекцій. Родзинкою "Карбіду" стала так звана Дохторка, яка внесла в цю історію незвичайну нотку.
Також варто зазначити, що в романі є багато фактів для загального розвитку, тут і цікавинки про Закарпаття і Балкани (куди ж без них у Любки), і про вольтерівський "Кандід", і певні історичні відомісті. Ну і, звичайно, всі ці контрабандні схеми, які насправді діють на українських кордонах.
В принципі, я противник нецензурної лексики в художній текстах, але мушу визнати, що тут вона була доречною. Присутні моменти, які мені було трохи неприємно читати, але я розумію, що без цього книжка не була б тією, яка вона є, тобто все було влучно.
Мені припало до душі також, як інтригуюче і цікаво Любка називає розділи.
"Карбід" змушує задуматись. Адже хоч розповідь і в гумористичному тоні, але правдиво описує наше сьогодення. І це сумно, бо, дійсно, багато українців такими і є. Використовучи комічні, сміші ситуації, автор піднімає серйозні та болісні питання. Як говорив класик: "Все це було б смішно, / Коли б не було так сумно"
Ну і про фінал роману. Чомусь так повелося, що я люблю трагічні завершення, щоб тоді плакати, співчувати, переживати, довго думати, і ще тиждень відходити. Так що розв*язка потішила, якщо можна так сказати, було дещо сумно, але життєво.51K