Рецензия на книгу
Девушка, которая играла с огнем
Стиг Ларссон
Аноним29 сентября 2016 г.Шльондри
Я навіть не беруся підрахувати скільки разів у тексті зустрічається це слово. Коли будь-який персонаж чоловічої статі, подумки чи вголос, хоче охарактеризувати жінку (догодила вона йому чи ні - не має ніякого значення), він вживає це слово. Тим паче коли мова йде про гурток лесбіянок садомазо сатаністок, феміністок та просто неформалок який вони самі собі нафантазували. Так само як здоровань Р. Нідерман бачив потойбічних почвар в кожному темному та відлюдному місці.
Це все гени!Зі скреготом відкрилася таємниця походження Лісбет, її родовід та причини наявності виключних розумових здібностей.
В дусі індійського фільму, як завжди.
Час-по-час здавалося що автор не може бути чоловіком або має ярко виражені мізандричні нахили.
Значну частину тексту займають стовідсотково філлерні вставки про покупки або ранковий моціон кожного наявного в книзі персонажа. Неначе питанням престижу стало перевершити кількість сторінок першої книги. Детективна складова стала ледь відчутна, тоді як всі про все знають, але не мають бажання ділитися своєю інформацією з надуманих причин. Саме надуманість та притягування деяких розрізнених фактів ледь не за вуха, не дали змоги поставити оцінку вище ніж попередній частині. Дуже багато чого в тексті існує лише як натяк на наступну книгу.152